Воздвиженське
1. Назва населеного пункту
с. Воздвиженське є центром сільської ради в яку входять такі населені пункти: с. Говорунове, с. Сороковий Клин, с. Рождественське, с. Грем’ячка, с. Олине, с. Туранівка, с. Окіп.
2. Свого герба та прапора сільська рада не має.
3. Географічне розташування
Територія Воздвиженської сільської ради розташована в південній частині Ямпільського району. Центр її - с. Воздвиженське, розташоване за 18 км від районного центру і за 12 км від залізничної станції Ямпіль. По колу розміщенні інші села, що відносяться до сільської ради: на північ і північний схід - с. Рождественське і с. Сороковий Клин на південний схід - с. Говорунове, на захід - с. Грем’ячка, с. Олине, с. Туранівка на північний захід - с. Окіп.
Територія сільської ради розміщена в природній зоні мішаних лісів в межах Сіверського Полісся, займає прикордонне положення відносно інших районів Сумщини. Вона межує з Глухівським та Шосткинським районами.
4. Площа населеного пункту– 243 га.
5. Кількість населення
На території сільської ради проживає – 1207 чоловік в т.ч. в розрізі кожного населеного пункту: с. Воздвиженське - 723 чол., с. Олине - 47 чол., с. Говорунове — 52 чол., с. Туранівка — 24 чол., с.Грем’ячка - 302 чол., с. Сороковий Клин - 31 чол., с. Рождественське - 18 чол., с. Окіп - 10 чол.
6. Історична довідка
З 8 населених пунктів сільської ради кожне село має свою історію утворення. с. Воздвиженське - засноване у 1815 році стало колискою Православного Хрестовоздвиженського Трудового Братства. Одержавши в 1882 році в дарунок від батька хутір Воздвиженський Микола Миколайович Неплюєв (1851 – 1908) вирішив створити тут локальну модель довершеного суспільства. Спочатку М.М. Неплюєв влаштовує тут сирітський притулок для десяти селянських дітей з найбідніших сімей і сам займається їх вихованням.
У 1885 Неплюєв відкриває у Воздвиженському чоловічу сільськогосподарську школу, а у 1891- жіночу- Преображенську. Всі діти навчалися безкоштовно.
У 1889, після першого випуску сільськогосподарської школи, М.М.Неплюєв, з її випускників засновує общину- "Перше трудове братство", на створення якого його благословив старець Троіце-Сергієвої лаври Варнава.
У 1893 було затверджено "Устав Православного Хрестовоздвиженського Трудового Братства". 16.09. 1894 указом Олександра ІІІ, Братство отримує офіційний статус і права юридичної особи, а 22.07 1895 відбулося урочисте відкриття Братства, всі жителі якого - сімейні і ті які не перебували в шлюбі, об'єднувалися за видами діяльності в "братські сім'ї": сім'я вчителів, землеробів.
Кожна сім'я носила ім'я одного з святих. У кожної сім'ї була окрема кімната, а несімейні жили в гуртожитку. Чоловіки і жінки мали рівні права. Діти виховувались у дитячих садках. Вступ і вихід з Братства були вільними. Економічною діяльністю керувала господарча рада. Чистий прибуток (після відрахувань у загальні фонди) порівну розподілявся між членами Братства. Значна увага приділялася інтелектуальному і естетичному розвитку: працівала бібліотека, викладались музика, малювання, проводилися літературні вечори, ставилися вистави.
29.12.1901 М.М.Неплюєв передає по дарчому акту Трудовому Братству все своє майно, яке складалося з 16435 десятин землі з лісом, будівлями і двома винокуренними, цукровим, ливарно-механічним і цегельним заводами, коптильнею, двома лисопилками. Загальна вартість майна - 1 750 тис. руб.
Чисельність членів братства до 1908 доходила до 500 чоловік.
На кошти Неплюєва були побудовані Хресто – Воздвиженська церква, лікарня. Він поклав початок садівництву та виноробству в селі. І сьогодні гордістю Воздвиженського є фруктовий сад загальною площею 300га, заснований за часів Трудового Братства у 1905 році. В ньому нараховується 26 високоякісних сортів яблук, над створенням яких свого часу працював уродженець цих місць – вчений - селекціонер, академік С.С. Черненко. Воздвиженський дендропарк – пам’ятка садово-паркового мистецтва, закладений у кінці ХІХ століття, але жителі стверджують, що йому близько 300 років. Колись на цьому місці шуміли дрімучі ліси. Щоб зайняти землі під оранку їх зрубали і спалили, залишивши частину дерев, які оточували село.
Після смерті М.М. Неплюєва Братством керувала його сестра Марія Миколаївна Уманець. У 1919 році Братство було перетворене на комуну. У 1924 році було створено сільськогосподарську артіль ім. Жовтневої революції на чолі з Кожем’яченком Сергієм Мойсейовичем, а в 1933 році - колгосп ім. Жовтневої революції на чолі з Черненком Григорієм Андрійовичем. З 1924 до 1979 року на базі сільгосп шкіл Братства працював сільськогосподарський технікум.
Не оминули воздвиженців і політичні репресії. В серпні 1934 р. у Воздвиженському сільськогосподарському технікумі була „викрита” українська націоналістична організація. Підставою для арешту освітян стало те, що, як зазначалось в матеріалах слідства, „Виховна робота перейшла в руки викладачки української мови та літератури, вона насаджувала дітям націоналістичну культуру й ідеологію”. В обвинувачувальному висновку підкреслювалось, що „Вчитель приділяла особливу увагу таким письменникам як націоналіст Хвильовий, Сосюра. Бібліотека технікуму засмічена націоналістичною літературою”.
З Воздвиженського на фронти Великої Вітчизняної війни було мобілізовано 554 жителі, з них 283 загинули, 335 – нагороджені бойовими урядовими нагородами. У центрі села у Братській могилі поховані радянські воїни, які загинули під час визволення села від німецько-фашистських загарбників. У с.Окіп (Воздвиженська сільрада) похований Дарико М.І. – підпільник, якого влітку 1942, за організацію підпільного госпіталю та антифашистську боротьбу, заарештували і, після жорстоких катувань, повісили.
До нашого часу збереглося декілька будівель, що належали Трудовому Братсту. Це гуртожитки братських сімей, лікарня, братське кладовище з могилою засновника Братства, липова алея, паркова зона, Хом’якова гірка, залишки спиртового заводу, його складу, чоловічої школи.
З 1967 року у Воздвиженському працює музей історії села, з 2000року – народний історико-меморіальний музей „Трудове Братство М.М.Неплюєва”.
22.05.1996 за ініціативою Фльорової Ганни Олексіївни (1911-1998), з благословіння і за кошти Глави УПЦ – Блаженнійшого Митрополита Володимира (Сабодана), при в’їзді до села встановлено пам'ятний знак на честь М.М.Неплюєва.
Село Грем’ячка утворилося з невеличкої слобідки, розташованої при впаданні річки Грем’ячки в річку Шостка. В селі була православна церква. Катерина ІІ в 1764 році подарувала с. Грем’ячку секунд-майору І.І.Неплюєву. В 1870-році була відкрита церковно-приходська школа, яка в 1933-34 роках була реорганізована в семирічку, а в 1960-1961 – в восьмирічку. В 1963 році побудовано третє приміщення школи. В 1960 роки було збудовано коноплезавод.
Під час фашистської окупації в Грем’ячці діяв підпільний госпіталь. У будинку Вовк Віри Никіфорівни підпільники, замурувавши радіоприймач у стіну печі та пустивши антену через димохід у трубу, слухали повідомлення від Радінформбюро, випускали листівки, доглядали за пораненими воїнами.
Влітку 1942 Віру Вовк заарештували, і після жорстоких катувань, повісили. Поховано підпільницю на місцевому кладовищі. Її іменем названо одну з вулиць села.
7. Видатні земляки
Неплюєв Микола Миколайович (1851-1908 рр.) - богослов, громадський діяч, фундатор Хрестовоздвиженського трудового братства.
Сениця Павло Іванович (1879—1960 рр.)- український композитор, вихователь Воздвиженської школи, член братства.
Федоренко Павло Костянтинович (1980-1962 рр.) - український історик, член Трудового братства.
Черненко Семен Федорович (1877-1974 рр.) - селекціонер автор 45 сортів яблунь і груш, Герой Соціалістичної праці, кавалер ордена Леніна.
Фурсей Микола Андрійович (1897-1942 рр.) – художник –графік, ілюстратор державного видавництва СРСР.
Куліш Іван Хомич (1873 - 1963 рр.) – учитель, літератор, депутат Верховної ради УРСР.
Четвериков Сергій (1867-1947 рр.) – священник Трудового братства, копелан Російського християнського руху в західній Європі, богослов, духовний письменник.
Костюченко Петро Андрійович (1901-1943 рр.) - вихователь братства, український вчений, ґрунтознавець.
Медведко Валерій Іванович (1924 -1979 рр.) - голова колгоспу ім. Жовтневої революції.
Аврамкін Феодосій Гнатович( 1905-1982 рр.) - голова колгоспу ім. Жовтневої революції( 1945-1959 рр.).
Дімарова Євдокія Несторівна (1924 р.) - вчений літератор.
9. Сучасність населеного пункту
На даний час на території Воздвиженської сільської ради знаходиться ТОВ «Неплюєвське», фермерські господарства «Неплюєвські ворота», «Зоря», АПК ГОЕЛ ПЛЮС, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції.
Газифікація села велася силами населення, організації і підприємства не газифіковані.
Освітні заклади - Воздвиженська НВК: навчально-виховний заклад ЗОШ І-ІІІ ст., Грем’яцька ЗОШ І-ІІ ст.
Заклади культури: Воздвиженський СБК та Грем’яцький сільський клуб, 2 бібліотечні філії Ямпільської ЦБС, історико-меморіальний музей - заповідник «Трудове братство» М.М.Неплюєва.
З 1991 року відроджено проведення обрядового свята Івана Купала, яке стало традиційним і збирає шанувальників фольклору зі всього району.
В селі діє Хресто - Воздвиженська церква.
Про охорону здоров’я населення піклуються медичні заклади Воздвиженська СЛА та Грем’яцький ФАП. Забезпечення медикаментами проводить аптека №26.
Населення сільської ради забезпечують продуктовими, промисловими та господарчими товарами 8 торгових точок: 6 розташовані в с. Воздвиженське, 2 - в с. Грем’ячка.
Поштові послуги надають Воздвиженське та Грем’яцьке відділення зв’язку.
На території колишнього сільгосптехнікуму функціонує дільниця соціальної реабілітації від Шосткинської виправної колонії №66.