Орлівка

1.Село  Орлівка – центр сільської ради, до складу якої входять населені пункти : х. Ржане і Шевченкове.

 2.  Свого герба та прапора сільська рада не має.

3.  Село  розташоване в центральній частині Ямпільського району на річці В’язова на  схід за 7км.  від районного  центру  та за 3 км. від

 станції  Свеса  Південно – західної  залізниці. 

4.  Населення – 1300чоловік, дворів -571

5.   Площа –

          6. Історична довідка.

          Перша датована згадка про село належить до 1647року. Ось  відомості про с.Орлівка з  архівних  матеріалів "Черниговские губернские  ведомости" 1854р. № 32 : "Село Орловка  с трьох  сторон  окружено огромными  сосновыми  лесами, а с четвертой, с северо – запада, примыкает к местечку Янполю. Село  это  очень  древнее  и  существует  более 200 лет – потому, что  в 1647  году  упоминается  здесь  церковь.  Надпись  на  камне,  где   стояла  церковь : "Обновися  сей  храм  Рождества  Богородицы  года 1647".

         За легендою, колись у цих краях гніздилися волелюдні орли. Народний переказ пояснює назву села: мисливець, який забив із рушниці орлицю, поліз до гнізда, щоб забрати орлят, та впав і вбився. З того часу  в народі існує таке прислів'я: "Чоловік  поліз  до  Орлівки,  та й лишився  своєї  голівки".

Ця місцевість була частиною території слов'янських  племен – сіверян, що входила до Новгород – Сіверського повіту Чернігівського воєводства.

            Під час  прокладання шляхової дороги в 1911 – 1912рр. на центральному майдані було знайдено могильник. В землі були поховані черепа  5 – 7 відрубаних від скелетів людських голів. Це є підтвердженням  історичних  подій ХІІІст.

           Після звільнення земель від поляків Орлівка була приєднана Самойловичем до Ямпільського староства і знаходилась в числі гетьманських маєтків. Після усунення Самойловича Орлівка разом з іншими хуторами та селами перейшла до І.Мазепи. Після засудження І.Мазепи Петро І віддав село з Ямполем О.Меншикову. А коли у нього маєтки були відібрані, то Орлівка разом з іншими ямпільськими селами була  відписана до царських земель. В 1764р. Катерина ІІ подарувала весь Ямпільський повіт, в тому числі і Орлівку І.Неплюєву.

               В 1775 році  Неплюєвим  в с. Орлівці був  закладений  кам'яний   храм  Різдва  Пресвятої Богородиці. Будівництво закінчили в 1779р., освячення    відбулося 8 вересня ( старий стиль).  З того часу встановлено  місцеве  храмове  свято "Пречиста" – 21 вересня.

          Пізніше значна частина селян працювала на Свеському  цукровому заводі і в механічних майстернях, які  належали Неплюєву. Ті селяни, які працювала  в механічних майстернях, були тісно зв'язані з революційною  боротьбою  Свеських робітників  і брали  активну  участь  в революційних  виступах  в 1905 – 1907 роках. Активним учасником  революційних  подій цього періоду був житель с. Орлівки – Остапенко Яків Сергійович, який  за  революційну  діяльність  був у  засланні.

             Після революції 1905 – 1907рр. в роки столипінських аграрних законів в селі почалось різке розшарування. Частина селян – бідняків залишили клапті землі і пішли на заробітки.

          Перша в селі школа була збудована сільською общиною в 1864-1865роках. Першим учителем був  церковний служник Прудник Онисій Іванович.

         В 1884 році була заснована казенна школа з трьохрічним навчанням,           вчителька  Виноградська  Марія  Павлівна. З 1909 по 1919 роки   вчителями були Нечаєв Володимир Павлович та Бернадська Ольга Іванівна.

            Радянська влада в селі була  встановлена в лютому 1918р. В селі був створений ревком. Перший голова - Бровченко Федот Сергійович.             

             В 1926 році була створена партійно – кандидатська група, під керівництвом якої проводилась колективізація села.  В серпні 1929 року  дванадцять селянських господарств об'єднались в сільгоспартіль. В жовтні місяці до них приєднались ще дев'ять господарств і було утворено колгосп  "Червоний прогрес". В 1930р – колгосп «Червона річка», в 1931 – «Червоний хутір» та „Червоний жовтень”.

             Роки голодомору майже не торкнулися села.

             В грізні роки Великої Вітчизняної війни 760 жителів воювало на фронтах, 450 з них загинуло, 423 відзначені урядовими нагородами. Ніколи  не зітреться  з пам’яті орлівчан спомин про жахливу трагедію 19 березня 1942 року, коли фашистські карателі розстріляли 112 мирних жителів.

        Село звільнено від німецько-фашистських загарбників 1 вересня 1943 року воїнами 6-ї гвардійської стрілецької дивізії.   

      Післявоєнна розбудова принесла перші наслідки в 1947 році – було зібрано добрий врожай. В 1951 році чотири колгоспи об’єдналися в один –

«Комуніст», якій очолив Михайло Петрович Алексенко. У 1954 році колгосп став мільйонером. У 1955 році був посаджений сад площею 90 га.

4.Відомі земляки.

       Булана Валентина Пилипівна (20.10.1929 р.н.)– свинарка, у 1958 році нагороджена  орденом Леніна, у 1966 -  орденом Трудового Червоного Прапора, у 1971 році за отримання 26 поросят від однієї свиноматки удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці.

    Товстуха Леонід Самійлович (1930 р.н.) – народний художник України, майстер декоративно-ужиткового мистецтва. За роки творчої діяльності створив 135 зразків килимів, які експонувалися на виставках у Києві, Москві, Полтаві. Ним створені гобелени для музеїв М.В.Гоголя та Т.Г.Шевченка в Каневі, великий килим (понад 60 м²) „Древо знань” для Сумської обласної наукової бібліотеки.

9. Сучасність населеного пункту.

       Зараз у селі працює ТОВ агрофірма „Орлівська”, вона спеціалізується на вирощуванні зернових і овочевих культур. Тут створена державна сортовипробувальна дільниця, на якій досліджуються 25 сортів пшениці, 22 сорти ячменю та 19 сортів картоплі. В селі є  загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, будинок культури, бібліотечна  філія Ямпільської ЦБС, ФАП,  кілька магазинів приватних підприємців.