Дружба
1. Місто Дружба - місто районного підпорядкування. Центр міської ради, до складу якої входить село Довжик.
2. Свого герба та прапора сільська рада не має.
3. Місто розташоване за 18 км від смт Ямпіль і за 198 км від обласного центру. Через вузлову залізничну станцію Хутір-Михайлівський (колишня Юрасівка) Південно-Західної залізниці проходять магістралі Київ-Москва та Орша-Донецьк.
5. Населення - 5300 чоловік.
6. Історична довідка
Місто розташоване в північній частині Сумської області і лежить у долині річки Журавель. Південно-східна частина його заболочена. Сучасна назва міста символізує вікову дружбу слов’янських народів: українського, російського, білоруського.
У минулому тут було три населені пункти : Журавка, Юрасівка, та Хутір-Михайлівський, перші два - більш давні (засновані в другій половині ХУП століття).
Назву село Журавка одержало від річки Журавель, на якій воно розташоване. У давнину село належало Андрію Гамалію, син якого був однодумцем та прибічником І.Мазепи. Після Полтавської битви ці села Петро І передав Головіну, нащадки якого продали їх Кочубеям. У 30-х роках XIX століття навколишні землі купив таємний радник Глухівського повіту Чернігівської губернії мільйонер М.І. Терещенко, який побудував тут цукровий завод. Поряд із заводом виросло робітниче селище, яке М.І.Терещенко назвав іменем свого сина Михайла. Землі навколо засівалися цукровим буряком, робочою силою були селяни з навколишніх сіл. Потреби цукрового підприємства вимагали нового транспортного сполучення. В кінці 60-х років ХІХ ст. до Хутора-Михайлівського прокладено вузькоколійку від колії Воронеж-Зернове. З часом Хутір-Михайлівський став залізничною станцією.
23 лютого 1905 року під впливом тяжких умов праці й життя, жорсокої експлуатації, робітники й селяни Хутора-Михайлівського розгромили цукровий завод і економію Терещенка. Після приборкання виступу жандармське управління заарештувало й осудило 168 чоловік. В 1906 році цукровий завод було відбудовано. В 1907 році мільйонери брати Терещенки фінансували будівництво залізничної магістралі Москва-Київ.
У 1917-1920 у Хуторі-Михайлівському відбувалась жорстока класова боротьба, внаслідок якої влада в селищі мінялась кілька разів. 27 грудня 1917 перший московський червоноармійський загін особливого призначення під командуванням О.О.Знаменського, після дводенного бою з військами Центральної Ради, заволодів містом. Та коли червоноармійські бронепоїзди відбули за своїм маршрутом, війська Центральної Ради знову відновили владу у Хуторі-Михайлівському. Вдруге загін Знаменського заволодів містом 6 січня 1918. У квітні 1918 Хутір – Михайлівський окупували австро-німецькі війська. Трудящі піднялися на боротьбу проти ворога. На околицях міста діяли партизанські загони чисельністю близько 1000 чоловік. На початку серпня 1918 загін під командуванням В.Н.Боженка зайняв селище, але під натиском переважаючих сил ворога через деякий час залишив його. Остаточно радянську владу в Хуторі – Михайлівському було встановлено 19 листопада 1918. ЇЇ перші кроки почалися з примусових реквізицій. Вже у грудні 1918 зі станції Хутір – Михайлівський було відправлено до Москви та Петрограду 140 тисяч пудів цукру. Станція була під постійною охороною. Залізниця Київ – Москва на дільниці Конотоп-Хутір-Михайлівський охоронялась полком ім. Дорошенка ( один з перших в Армії УНР) під командування Пелещука та першою козацькою пішою дивізією („сірожупанники”). ЇЇ було утворено після Брестського миру. Командував дивізією підполковник І. Перлик. 28 серпня 1917 це формування було передано Українській державі і з першого вересня 1917, після параду у Києві перед гетьманом Г.Скоропадським, несла службу по охороні кордону від річки Суземка (Російська Федерація) до Ямполя.
Після встановлення Радянської влади почалися післявоєнні відновлювальні роботи. Місцеве керівництво велику увагу приділяло роботі Хутір – Михайлівського залізничного вузла і рафінадного заводу, який було запущено у дію 2 січня 1923. У 1925 – 1926 завод реконструйовано з встановленням нового обладнання для основного виробництва.
Мешканці Хутора-Михайлівська увіковічили пам’ять про ті події і спорудили Меморіал борцям за встановлення радянської влади.
Політичні репресії 1937 року торкнулися і Хутора-Михайлівська. Так у середині 1937 року було порушено кримінальну справу проти начальника залізничної станції Горновського В.С., який був заарештований і визнаний „польським шпигуном”.
В 1930-1940 роках велика увага приділялася розвитку освіти, культури, медицини. Запрацювала лікарня на 35 ліжок, медпункт, амбулаторія, було відкрито середню школу, клуб для залізничників, бібліотеку.
1 жовтня 1941 року німецько-фашистські загарбники окупували Хутір-Михайлівський. На території заводу гітлерівці створили концентраційний табір, де загинуло більше 18 тисяч військовополонених та мирних жителів. Також тут діяло гестапо, яке мало свій каральний орган – айнзацгрупу, що чинила жахливі звірства. Особливого размаху терор набрав у 1942 році, що було пов’язане з діями партизанів. За зв’язок з партизанами гестапівці повісили на пам’ятнику Леніну двох братів Долбишів, а третього брата – розстріляли біля підніжжя пам’ятника за відмову вішати своїх братів. З нечуваною жорстокістю гестапівці закатували в Хутір-Михайлівському концтаборі комсомолку Павленко Валентину Тихонівну – зв’язкову партизанського загону „За Родину”. Їй, вагітній, спороли живіт і тільки потім пристрелили, а її матір спалили у власній хаті. На могилі Павленко В.Т. встановлено обеліск. На місці поховання загиблих воїнів та закатованих фашистами мирних жителів споруджено Меморіальний комплекс – данина пам’яті про страхіття війни.
5 вересня 1943 року частини 149-ї стрілецької дивізії під командуванням полковника А.А. Орлова звільнили Хутір-Михайлівський від окупантів.
На фронтах Великої Вітчизняної війни та в партизанських загонах воювало близько 700 жителів, 250 – загинуло смертю хоробрих, 450 воїнів і партизанів нагороджені урядовими нагородами.
Розпочалася післявоєнна відбудова. В 1947 році відновив свою роботу цукрорафінадний завод, а в 1948 – почали працювати електростанція і вокзал.
В 1954 році відзначаючи 300-річчя возз’єднання України з Росією на пероні станції Хутір-Михайлівський встановили пам’ятник Богдану Хмельницькому, а на початку 90-х років – пам’ятний знак „Дружба”.
30 грудня 1962 року Хутір-Михайлівський перейменовано в місто Дружбу Середино-Будського району. З 1966 року – Ямпільського району.
4.Видатні земляки:
Самофалов К.Г. - український вчений у галузі обчислювальної техніки, член-кореспондент АН України, лауреат Державної премії України, який працював у Київському політехнічному інституті;
Бурятов Б.М. - кандидат філософських наук, науковий працівник Московського фізико-математичного інституту;
Пашкін В.І. - доктор технічних наук, академік, колишній ректор Алма-Атинського автодорожнього інституту;
Швець І.Т. - колишній ректор Київського держуніверситету ім. Т.Г.Шевченка;
Картавцев В.С. - генерал-майор, перший проректор академії СБ України;
Ситечко О.М. - кандидат технічних наук, академік Академії наук, генеральний директор Української науково-промислової асоціації «Укрмедпром» (Харків).
9. Сучасність населеного пункту
У районі міста Дружба є родовища крейди, мергелю, торфу, суглинку, піску, глини, невеликі запаси фосфоритів.
Центр міста прикрашає великий лісопарк загальною площею 15 га, окраса якого - вісім живописних штучних ставків.
Нинішні господарства міста представлені станцією Хутір-Михайлівський Південно-Західної залізниці, яка є вузловою і найкрупнішою станцією в Сумській області по вантажообігу, комунальним підприємством „ЖФ Дружба", комунальним підприємстовом „КП Дружба" ТОВ "Росагроінвест", Хутір-Михайлівською дистанцією колії, ТОВ "Млино -Хлібопекарський, комплекс", Дружбівський хлібозавод. Обслуговують залізничне господарство також локомотивне зворотне депо станції Хутір-Михайлівський, пункт технічного огляду вагонів, будівельно-монтажне експлуатаційне управління.
Відділення прикордонного контролю "Хутір-Михайлівський" контролює транспортні засоби, вантажі, осіб, які перетинають державний кордон України.
У 1992 році створено нові служби : прикордонну товарно-експедиційну контору, міжнародний пункт передачі вагонів. У 1995 році - фітоветсанітарну службу, у 1996 році - брокерську контору з декларування вантажів.
Працює митний пост "Хутір-Михайлівський" підпорядкований Глухівської митниці. В середньому щомісяця митний пост пропускає близько двох мільйонів тонн вантажів. Через митний контроль в обох напрямках з України до Росії та з Росії до України - проходить щомісяця не менше 700 тисяч чоловік.
На території міста Дружба розташоване сільськогосподарське підприємство з обмеженою відповідальністю "Іскра", яке створено у 2000 році на базі колективного сільськогосподарського підприємства пайовиків "Дружба".
В місті три школи : дві загальноосвітні школи І-ІП ступенів і одна загальноосвітня І-ІІ ступенів, ясла-садок "Сонечко", дві лікарні, дві аптеки, два Будинку культури, філії Ямпільської музичної та дитячо-юнацької спортивної шкіл, спортивний комплекс „Дружба".Працюють три бібліотечні філії Ямпільської ЦБС, краєзнавчий музей, стадіон. Діють дві православні церкви.
У місті традиційно проводяться свята дружби слов’янських народів.
Великий внесок у розвиток міста, збереження традицій зробили М.А.Шарапов, директор цукрорафінадного заводу; І.Г.Марченко, голова міськради; П.В.Рагулін, начальник Хутір-Михайлівської дистанції колії; Ракітін В.М. - начальник станції Хутір-Михайлівський; В.М.Ситенко, начальник Хутір-Михайлівської митниці; Н.М.Кадуріна, начальник відділу кадрів Дружбівського цукрорафінадного заводу; В.М.Паскачей, тренер з шахів.