Чуйківка

1. Назва населеного пункту    

с. Чуйківка є центром сільської ради, до складу якої входять такі населенні пункти: с. Чуйківка, с. Бугор, с. Микитське, с. Об’єднане.

2.  Свого герба та прапора сільська рада не має.

3. с. Чуйківка розташоване за 22 км від районного центру смт. Ямпіль  та за  5 км від залізничної станції Хутір-Михайлівський. Межує: з півдня - з Марчихино-Будською сільською радою, з заходу – з Дружбівською міською радою, з півночі - з Середино-Будським районом, зі сходу межує з населеними пунктами Російської Федерації.

4. Площа сільської ради складає 311 га, із них с. Чуйківка - 257 га, с. Бугор -22 га, с. Микитське - 24 га, с.Об’єднане - 8 га.

5. На території ради проживає 707 чоловік населення, із них: с.Чуйківка-682 чоловіки, с. Бугор - 25 чоловік, в с. Микитське та с. Об’єднане населення                                                                                                                             не проживає.

6. Історична довідка

Село засноване в ХVІІІ ст. Назва населеного пункту походить від назви одягу : «чуйки» - верхній одяг до коліна, який шили місцеві жителі і торгували ним. Також мешканці займалися смолокурінням, лісозаготівлею.

Радянську владу встановлено в січні 1918 р.

У Великій Вітчизняній війні брало участь 400 односельців, 264 з них загинули, 112 нагороджені орденами й медалями.  

          У роки війни в селі було створено розгалужену мережу партизанських явок і резервів за рахунок яких поповнювався  партизанський загін „За Родину”. 19 лютого 1942 німецько-фашистські загарбники провели каральну операцію по виявленню  і знищенню партизанських родин з сіл Об'єднане,  Микитське (Чуйківська сільрада). Розстріляних членів партизанських родин було  поховано на околиці села в урочищі Ляді. У  1990 на місці поховання було встановлено мармурову стелу.

 Навічно залишиться в серцях  чуйківчан пам'ять про юного героя Костю Яніна, якій ціною свого життя врятував генерала П.І.Батова.  У вересні 1943року, відступаючи, фашисти замінували лісову дорогу і міст біля Чуйківки. 5 вересня 1943 на підступах до села з'явилися радянські танки, які швидко йшли у напрямку замінованого мосту. Щоб зберегти життя радянським танкістам і бойову техніку, Костя, не вагаючись, вибіг на заміновану дорогу і підірвався.

        За цей подвиг юного героя, посмертно, було нагороджено орденом Вітчизняної війни 2 ступеня.  У 1956 р на могилі Кості Яніна  встановлено обеліск.

      У центрі села споруджено Меморіальний комплекс на честь воїнів визволителів та загиблих земляків.

             В селі знаходиться діюча церква Успiння Богородицi  - пам’ятка архітектури й мiстобудуванння місцевого значення.   

         Дерев’яна одноверха церква стоїть у рiвниннiй мiсцевостi на пагорбi край села над рiчкою Гибин.   Пiсля 1709 р. згiдно з грамотою російського царя Петра 1 гетьман Іван Скоропадський передав Чуйкiвку державному канцлеру графу Гаврилу Головкiну. При ньому в 1730 р. й була збудована дерев’яна тридiльна одноверха Успенська церква. В 1753 р  княгиня Кочубей перебудувала церкву. У 1930-х рр. церкву закрили, зруйнували верхнiй ярус дзвiницi й перетворили на сiльський клуб. 3 1943 р. будiвля знову почала використовуватися за прямим призначенням. В 1983 р. у церквi зробили ремонт силами парафiяльноi громади.       

                   Успенська церква в Чуйківці є безцiнною пам’яткою народної дерев’яної архiтектури, найдавнiшою на Сумщинi дерев’яною церквою, що эберегла свої первiснi форми. За монументальнiстю образу, масштабністю й композицiйною довершенiстю їй немає рівних серед уцiлiлих тридільних одноверхих дерев’яних храмiв Лiвобережноi Украiни. Її  досліджено у 1990 р., включено до Зводу пам’яток iсторi та культури України (том Сумська область).

7. Видатні земляки

Сапсай Петро Данилович -  інженер - винахідник ракетних систем, проживає в м. Київ.

 Солодовник Нестор Семенович (1906 р.н.) - генерал-майор бронетанкових військ, провідний спеціаліст Головного розвідуправління з проблем гострих міжнародних відносин, начальник кафедри військової академії, військовий аташе Радянського посольства в Німеччині, автор літературної праці „М.М.Неплюєв і Воздвиженське Трудове Братство”, нині покійний.

 Образ Василь Сидорович (16.08.1922 р.н.)генерал-лейтенант, був начальником Полтавського вищого військового артилерійського училища. Нагороджений двома орденами Червоного Прапора, орденами Вітчизняної війни та Червоної Зірки, багатьма медалями, зараз у відставці.

9. Сучасність населеного пункту